Переглянути
Найсвіжіший номер
журналу "РІА-Україна"!

Тарас Барщовський: «Соки Galicia – це мій принцип і мій імідж»

Тарас Барщовський – засновник Групи компаній T.B. Fruit, що займається вирощуванням, переробкою та перевезенням сировини, яку понад 30 країн світу використовують для виготовлення соків, смузі, пюре та інших продуктів. Він народився в невеличкому селі Братковичі на Львівщині. Він той, хто створив власний бізнес своїми руками, а визнання здобув завдяки наполегливій праці та вірі у власні сили. В інтерв’ю для журналу «РІА-Україна» Тарас Барщовський поділиться власним рецептом успіху.

Автор: Анастасія Хрищук

Як вважаєте, що виявилося початком кар’єри і поштовхом до того, аби стати тим, ким Ви є сьогодні? Розкажіть, із чого почали свій бізнес.

Я ніколи не бачив себе тим, ким є сьогодні. Ніколи не думав про те, що робитиму: це ставалося по мірі розвитку. Завжди мріяв стати великим юристом і адвокатом – чотири рази вступав на юридичний факультет, а коли поступив, то вже на другому курсі зрозумів, що ніколи не працюватиму на державній роботі, хоча я рік був помічником голови суду. Мабуть, любов до волі, до свободи, до того, що ти можеш сам розпоряджатися своїм часом, перемогла. Хоча в бізнесі ти стаєш заручником часу: якщо ти думаєш, що вільний, то насправді це зовсім не так: ти набуваєш відповідальності, а відповідальність – це не воля. Як на мене, то вільніший той, хто попрацював з 9.00 до 18.00 і пішов додому. Мною завжди найбільше керувала відповідальність за тих, хто поруч.

Як завойовували світові ринки?

Лідерами стають тільки ті, в кого ця жилка з народження, і в мене вона є: у школі був старостою, потім пішов в армію, яка відірвала всіх, у тому числі й мене, від маминої спідниці. Коли ти стаєш сержантом і повинен відповідати за 30 солдатів, то усвідомлюєш, що таке ця відповідальність. Армія навчила мене двом речам: відповідальності за тих, хто поруч, і того, що ніколи не можна здаватися. Я завжди всім говорю: безвихідних ситуацій немає. В житті буває різне, але тільки смерть є безвихіддю, а за все решта треба боротися, хапатися за останню соломинку і йти до кінця. Якщо ти так робиш, то маєш шанс. Насправді я борюся і ходжу по лезу ножа 25 років, оскільки веду бізнес із нуля. Весь світ – це порівняння, і той, хто нічого не порівнює, нічого не аналізує, ніколи не буде успішним бізнесменом.

Ви починали все з нуля. Як це було?

Межі досконалості немає. Коли я починав усе з нуля, то думав, що найважливіше – взяти кредит в банку, інвестиції, машини. Справді, люди, команда – це надважливо. Хоча вони можуть як все зробити, так і все знищити.

Якщо взяти продукт, наприклад яблуко, то спершу ми робили соки та концентрати, потім арому, вичавку ми викидали, а згодом почали сушити і продавати, а зараз починаємо виробництво пектину з жмиху (вичавки). Пектин – натуральний згущувач, якого найбільше в яблуках та лимонах. В світі є всього лиш п’ять компаній, що виробляють пектин, а ми будемо шостою.

T.B.Fruit сьогодні займається переробкою фруктів, і це основне. Також є перевезення, виробництво соків для наших власних брендів: Galicia та Filvarok, виробництво європіддонів та інжиніринг. Але все це довкола одного ядра — переробки фруктів, ягід, овочів. Ми постійно розвиваємося та ростемо.

Кожен, хто створює бізнес, повинен знати: важливо не те, куди вкладаєш гроші, а те, наскільки віддано ти це будеш робити. Важливим є те, скільки праці ти вкладаєш у свою справу. Що б ти не робив, віддаючи багато праці, отримуєш результат. Я одержую велике задоволення від досягнутого. Коли переробляється десятки тисяч тонн фруктів і ягід, втішений від того, що моя праця доходить до великої кількості людей. Коли летиш над Індійським океаном, а тобі подають сік, який зроблений із українських яблук, немає гордості, є задоволення.

Скільки на вашому виробництві працює людей?

Це дуже риторичне питання. В мене працює до 3 тис. людей, проте я завжди кажу, що роботу даємо 3-4 мільйонам, адже сировину, яку приймаємо, вирощують люди в селі. Якось ми з друзями поїхали на квадроциклах у гори, в глибинку, а там збирають чорниці, дівчата, яким по 15-16 років, несуть десятикілограмові мішки з нею, бо чекає машина і забирає це до Львова. І ти стоїш біля них, а вони не знають й не здогадуються, куди ягоди їдуть. Я є той посередник між ними та тими, хто десь в Японії чи Америці буде пити сік із їхніх ягід.

Які у ваших працівників зарплати?

Досить різні: від 5 тис. гривень до 10 тис. доларів.

Хто отримує 10 тис. доларів?

Той, хто виріс із нуля. Ми рідко беремо на керівні посади людей з вулиці, бо часто вони себе не виправдовують. У мене є хлопці, які працюють з 2003 року: починали роботу з вивантаження яблук, а сьогодні управляють цим бізнесом і отримують відповідні зарплати.

Розкажіть про соки Galicia, чим вони кращі від інших?

Що може бути краще за натуральність? Galicia – це, мабуть, найбільш розрекламований продукт, який знають. Для мене Galicia – це мій принцип і мій імідж. Колись одна людина мені сказала: я не вірю в те, що ти туди нічого не доливаєш. Я відповів: «Візьми будь-яку банку соку Galicia в супермаркеті і віддай у найкращу лабораторію світу. Якщо там знайдуть щось ненатуральне, я дам тобі мільйон, якщо ні – ти мені». Звісно, цього робити не захотіли. Для виробництва соку використовують концентрат і розбавляють його водою, а Galicia не розбавлена.

У скільки країн Ви постачаєте соки Galicia?

Наші соки п’ють більше 30 країн світу. Клієнтами T.B. Fruit є відомі компанії, такі як: PepsiCo, Coca Cola, Eckes Granini, Refresco, riha Wesergold, Lassonde USA. А нещодавно сік Galicia потрапив на стіл до шейха Дубаю. Там ми виграли тендер на соки, ми хотіли цього не заради прибутків, а заради престижу. Тепер кожен гість готелів в Еміратах зможе насолоджуватися українськими соками. Нічого не відбувається без мене: навіть кожному штриху етикетки я приділив багато часу.

Чи залучаєте дітей до ведення бізнесу? Чи хотіли би, щоб син свого часу замінив Вас?

У мене двоє дітей: донька Ірина і син Святослав. Багато думав про те, де вони повинні вчитися: в Швейцарії, Лондоні чи у Львові. Вибрав Львів, бо тут відчуваєш дух сім’ї, і думаю, що жоден університет не дасть того, що дав я. Зараз дочка освоїла один з підрозділів нашого бізнесу – виробництво європіддонів, хоча це однозначно не жіноча професія. Син навчається на економічному факультеті та чи зможе він управляти – побачимо. Вважаю, що найбільшою помилкою є те, коли діти не здатні керувати, а їх примушують. Нехай управляють менеджери. Найважливіше, щоб діти розуміли, скільки коштує шматок хліба та як його заробити.

До Вас приходили різні політичні сили і пропонували місце в партії. Чому Ви відмовлялися?

Відповім просто: вважаю, що політика – це болото, а я страшенно люблю чистоту. Мій бізнес ніколи не був залежний від влади. Політика мене манить одним: я б хотів зробити щось направду краще для тих людей, які оточують. Але водночас у мене непочатий край роботи в своєму бізнесі: я маю розписане все на три-чотири роки. Коли бачу, як когось змінює політика, то думаю: треба бути дуже сильним, аби витримати владу і гроші. Проблеми нашої політики та суспільства в тому, що люди втрачають страх. Політика в Україні – це бізнес.