×

Ми тут:

підписатися
Ярослав Шемет: «Я не працюю, а творю»
03.07.2019
Плануєте дизайн меблів? Хутчіш читайте поради від спеціаліста.
16.07.2019

Ігор Шевченко – політик, трендсеттер, холостяк

Автор: Дар’я Бавзалук

Свою виборчу кампанію екс-міністр екології та природних ресурсів України, кандидат у президенти Ігор Шевченко вів досить оригінально і запам’ятався власним шоу, в якому шукав дружину. Також українці пам’ятають скандальну історію з синіми шапками у Давосі. Як зараз склалося життя одіозного політика та чи досі вільне його серце він розповів спеціально для «РІА-Україна».

Ваше життя після виборів президента якось суттєво змінилося?

— Я задоволений результатами виборів. Можу сказати, що моє життя стало ще більш яскравим та цікавим. Дуже багато нових планів, ідей. За час передвиборчої кампанії я налагодив цікаві знайомства, завоював немало прихильників, і це мене дуже тішить. Тому, дійсно, життя після виборів заграло новими яскравими барвами.

Дружину вдалося знайти? Чи Ви ще в пошуках? Які критерії?

— На жаль, за такий короткий термін дружину знайти не вдалося. Та і часу, якщо чесно, не було. Дуже багато сил спрямувалося саме на передвиборчу кампанію. Але я не втрачаю надії і, думаю, що найближчим часом дружину таки знайду. Критерії залишаються незмінними – це інтелект, приємна зовнішність. Ну і, звичайно, вона має поділяти мої політичні погляди.

Як проходили кастинги?

— Я у них участі не брав. Наскільки мені відомо, проходили вони жваво. Кастинги проводили дві ведучі проекту – Ярослава Коба і Наталя Адаменко, що ставили дівчатам запитання, зокрема й політичні. Але це був перший етап пошуку дружини, ми продовжимо як кастинги, так і сам проект.

Звідки взагалі з’явилася ця ідея?

— Це відбулося завдяки Фейсбуку. Після того, як я опублікував одну зі старих фотографій зі своєю племінницею і написав: «Де б мені таку красиву і розумну дружину знайти?», один із моїх приятелів у коментарях запропонував створити проект, який допоможе і дівчину відшукати, і впізнаваність у суспільстві підвищити. Спочатку до цього поставився скептично, але потім він нагадав про ідею під іншим постом. Тоді я порадився з деякими консультантами, і вони сказали, що якщо я готовий до такого потужного експерименту, то це цілком нормальний проект у межах передвиборчих перегонів. На участь зареєструвалися понад 1000 жінок і дівчат, ажіотаж був чималий, тому ми хочемо згодом продовжити пошук.

До речі, про виборчі перегони. Кажуть, що Ви обіцяли своїй помічниці по проекту пошуку дружини, журналістці Ярославі Кобі автомобіль. Це правда?

— Так, але, на жаль, вона поки не знайшла мені дружину. До речі, однією з умов подарунку було це зробити до 31 березня, до президентських виборів. Їй не вдалося, а тому обіцянка вже недійсна.

Вся Україна пам’ятає історію з шапками в Давосі. Потім Ви замовили цілу партію і буквально стали трендсеттером. Ці шапки здобули неабияку популярність. Це досі ваш бренд?

— Шапки назавжди залишаться зі мною, тому що вони стали яскравою подією в моєму житті й у президентській кампанії зокрема. Вони зробили відомим, через них дуже багато журналістів, телеканалів, онлайн-ресурсів розповіли про мене. Шапка зайняла достойне місце у моєму домашньому музеї. Зараз ми не використовуємо її як бренд, хоча у майбутньому все можливо.

На своїй публічній сторінці Ви часто викладаєте селфі, рекомендуєте селфі-кафе. Це робите у соцмережах особисто?

— Так, свою сторінку в Фейсбуці я веду особисто і нікому не довіряю. Це дуже особиста річ. Я веду здоровий спосіб життя, намагаюся їсти корисну їжу і всім рекомендую, зокрема і в соціальних мережах.

Судячи з фото у вашому Фейсбуці, на інавгурацію Зеленського Ви їхали на метро, хоча маєте в автопарку недешеві авто. Ви часто користуєтеся громадським транспортом? Вас впізнають?

— По-перше, я їхав не на інавгурацію, а в офіс. Чому я скористався метро? Тому що весь центр Києва був перекритий, і я прекрасно розумів, що дуже довго їхатиму автомобілем по завантаженому місту. Тому вирішив залишити свої автівки на паркінгу і скористатися метро. Я не дуже часто згадую про громадський транспорт, але раз на місяць, дійсно, їжджу на метро, тому що це дуже швидко. Особливо, коли у місті відбуваються якісь заходи: марафони чи дипломатичні зустрічі. Люди мене впізнають, однак не завжди звертаються. Напевно, не очікують зустріти одного, без охорони, в метро. Спершу сумніваються, що це я, а потім уже пишуть у Фейсбуці: «Так, ми вас бачили в метро, але подумали, що ми просто обізналися».

Якщо ми вже згадали про Володимира Зеленського… Якось Ви сказали, що «Зеленський просто актор, який не розуміється на державному управлінні». Яка ваша думка про нього зараз?

— Сьогодні вважаю так само. Він і досі не розуміється на державному управлінні. За два тижні у президентському кріслі ці знання здобути неможливо. Я сподіваюся, що він буде швидко навчатися і, найголовніше, оточить себе людьми, які мають відповідні знання і досвід. Щоб допомагали йому реформувати країну, виправляти всі помилки, зроблені навмисно чи ненавмисно попередниками. Ну, і взагалі змінювати все на краще.

Який, на вашу думку, феномен перемоги Зеленського? І чи можна назвати це так?

— Звичайно, перемога Зеленського на президентських виборах – феномен. І секрет тут дуже простий: по-перше, це очікування людей щодо нових облич у політиці, які не заплямовані корупційними скандалами і не є політиками, які за 20 років кар’єри нічого так і не зробили для країни. По-друге, це протест проти на той момент чинного президента Порошенка. І по-третє, це дуже вдалий серіал «Слуга народу», який і створив образ народного президента, використаний Зеленським.

Коли Ви оголосили про своє бажання йти на вибори, то один із кандидатів, власник «Буковелю» Олександр Шевченко гучно заявив, що Ви технічний кандидат від влади, який хоче методом заплутування відтягнути у нього голоси. Як до цього поставилися? Ви знайомі з ним особисто?

— Я знаю особисто Олександра Шевченка, і в нас були досить нормальні стосунки. Для мене його слова, коли він назвав мене клоуном, технічним кандидатом, стали неприємним сюрпризом. Жодного відношення до влади не маю і не мав, коли балотувався в президенти. Я, дійсно, брав участь у виборах самостійно, за власний кошт, не виконуючи чиїхось вказівок. Якщо чесно, мене засмутила позиція Олександра Шевченка, тому що це не відповідає дійсності.

Ви залишатиметеся в політиці? Які найближчі плани? Можливо, хотіли би стати мером, наприклад, Львова?

— Звичайно, я залишатимуся в політиці. Як уже казав, із новими силами, ідеями та енергією. Тому що мета мого життя – зробити країну успішною. Найближчі плани — знайти 10 однодумців, з якими ми розпочнемо розробляти програму партії, метою якої стане покращення життя всіх громадян і побудова успішної України. Я не виключаю, що братиму участь у наступних місцевих виборах, які відбудуться трохи більше ніж за рік. А також, що балотуватимуся на пост міського голови одного з українських міст, але точно не Львова.

 

Free WordPress Themes, Free Android Games