×

Ми тут:

підписатися
Андріана. Багатогранність
16.07.2019
Професійний спорт моїми любительськими очима! #Мінськ2019
16.07.2019

Оксана Юринець: «Україна є, була і буде. І хочу, аби вона стала успішною»

Автор: Марта Лука

Уся країна в стані турбулентності перед позачерговими виборами до Верховної Ради. Нові гасла та старі інтриги у час передвиборчої кампанії заполонили країну. Проте не всіх охопила справжня лихоманка. Про цікаві пропозиції від партій, перемоги, які стали досягненням всієї країни, а також чому важлива дружба у великій політиці та що у планах на реалізацію читайте далі у відвертій розмові з народною депутаткою України від 117-го виборчого округу Львова, головою української делегації у Парламентській асамблеї НАТО Оксаною Юринець.

Дедалі більше гучних заяв та нових обіцянок пропонують політики в час передвиборчої кампанії, проте мало хто говорить про вже зроблену роботу. Оксано, які напрацювання за час парламентської роботи вважаєте найбільшим досягненням вашим та команди, з якою доводилося працювати?

— Відверто кажучи, пригадати одразу все важко, але, якщо відштовхуватися від кількісних показників, це понад 200 законопроектів, із яких чверть стали чинними. Це і Закон «Про декомунізацію», Закон «Про функціонування української мови як державної, запровадження україномовних квот на радіо та телебаченні», Закон «Про підтримку українського кіно», закріплення у Конституції України незворотності курсу нашої держави до членства у НАТО та ЄС, низка децентралізаційних законів, зокрема про добровільне об’єднання територіальних громад, про приватизацію помешкань у гуртожитках, про транскордонне співробітництво. І Томос, до речі, – одна із заслуг Верховної Ради України. Перемогою вважаю й те, що за три роки роботи в парламентській асамблеї НАТО мені вдалось очолити українську делегацію у асамблеї. Ми вибороли для України право вперше в історії приймати наступного року у Києві Весняну сесію організації. Для мене робота у дипломатичній сфері є особливою, адже вдається вирішити безліч важливих для країни питань, зокрема безпеки. За період роботи мною як співголови групи дружби України та Республіки Польща було проведено багато візитів, перемовин, круглих столів, аби сьогодні стосунки з нашим сусідом отримали формат обговорення майбутнього, а не повертали кожен раз назад до минулого. Окрім того, за час мого головування в групі дружби Україна-В’єтнам минулого року був здійснений важливий і вкрай потрібний візит із делегацією, який відкрив нам новий ринок товарообміну.

Як у голови підкомітету регіонального розвитку і транскордонного співробітництва Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції і члена парламентського комітету асоціації в мене була можливість співпрацювати з депутатами європарламенту різних країн. Як результат, нещодавно ми відзначали другу річницю безвізу — пишаємося тим, що ми є країною, паспорт якої входить до топових документів, які сьогодні цінуються в світі і мають певний знак якості і гордості.

Незважаючи на те, що ми дещо обмежені фінансово у розвитку країни, а напевно, найбільше обмежені в часі, ми рухаємося вперед без його запасу ані на навчання, ані на експерименти. Нам потрібно бачити не лише загрози, а й можливості. Якщо ми хочемо мати успішну країну, то кожному потрібно викладатися на максимум, не бути популістами, не ловити хайп у цьому політичному серфінгу.

Чи важко працювати у складі міжнародних делегацій, просувати й відстоювати інтереси нашої країни?

— Скажу, що це непросто… (посміхається) Потрібно поважати і розуміти, що представник будь-якої країни дбає про її інтереси, але однозначно патріот однієї держави буде любити і поважати патріота іншої. Ми маємо сьогодні колосальну підтримку наших сусідів. Це країни Балтії, Польща, які усвідомлюють загрозу того, що після України можуть під прицілом опинитися саме вони. Але Україна добре розуміє, що повинна підставити плече своїм сусідам, наприклад Грузії чи Молдови. І маючи сьогодні схожу історію: анексовані території, втручання Росії, зокрема і у виборчі процеси, бачимо дуже схожі випадки. Тому, підставляючи плече як численна велика нація, дуже добре розуміємо: в єдності перемога. В асамблеї НАТО мене навчають політики, в яких за плечима 20-40 років стажу: про проблеми твоєї країни говорити повинна не ти, ти маєш зробити все, аби у тебе з’явилися друзі. У нас є такі друзі — Канада, США, Британія, а ми продовжуємо робити все, щоб зібрати коаліцію. Можу сказати відверто: я пишаюся тим, що є одним із перших представників Львівщини, який має можливість працювати в таких міжнародних делегаціях — це стимулює викладатися набагато більше. У 2014 році, ставши депутатом Верховної Ради, я була однією з двох жінок зі Львова, які прийшли до парламенту. Звичайно, що це якісний показник. У мене ще є достатньо сил та бажання зробити значно більше для своєї країни.

 

Ви говорили про дружбу у міжнародній співпраці. А як щодо цього питання в українському парламенті?

— Насправді на початку було складно, але сьогодні я пишаюся дружбою з Ганною Гопко, Оксаною Продан, а ще теплими відносинами з представниками інших країн – Іспанії чи Франції. Завжди стараємося виділити кілька хвилин своєї уваги та часу для того, аби поспілкуватися з цими людьми, коли вони приїжджають. Саме час – найдорожча інвестиція.

Якою була Оксана Юринець на початку своєї політичної кар’єри? Які три якості виховали в собі за час, проведений у політиці?

— Це можливість змінювати країну, бути причетною до прийняття рішень. А ще я виробила вміння слухати і чути. Тепер мені потрібно більше аргументів для прийняття рішень, колись вони ухвалювалися емоційно. Я навчилася бачити не лише те, що буде зручним і корисним певному округу, а для країни загалом. А ще з роками з’явилося взаєморозуміння та усвідомлення, що тільки в команді, об’єднавшись, ми можемо здобувати результат. І ще одне дуже важливе – це цінувати миті, адже великою жертвою сьогодні для країни є те, що твоя сім’я змушена терпіти такі незручності, як відсутність мами. Можливо, я не до кінця навчилася розставляти пріоритети правильно. Але хочу залишити для своїх дітей та всіх людей навколо успішну країну. Дуже важливо, щоб ми всі усвідомили відповідальність, особливо якщо це стосується вибору та майбутнього України.

Партія «Голос» запропонувала Вам висунення по 117-му виборчому округу у Львові. Чим обумовлена ваша відмова?

— Я подякувала за пропозицію, але прийняла рішення йти самовисуванцем, звичайно за підтримки і партії «Удар», і «Європейської солідарності». Можливо, це важкий шлях і для мене певне випробування, але я маю його пройти як відповідальний політик. Треба усвідомлювати: якісний показник може з’явитися виключно тоді, коли ти володієш теоретичними знаннями і практикою. Дуже важливо, щоб ми в хайпі, хапаючи хвилю, не загубили набагато більше та цінніше. Потрібно розуміти, що завжди необхідно шукати можливості, спосіб допомагати та змінювати. І скажу вам: направду це завжди непросто, необхідно рухатися, бо твоя найграндіозніша ідея на перший погляд може здаватися нереальною, але, коли докласти зусилля, велику працю, віру, результат вражає. Мені перед моїми виборцями не соромно за жодне рішення останніх 5-ти років. Намагалася працювати понад силу, щоб їх не підвести. Тому і цього разу сподіваюся на їхню підтримку, щоб спільно доробити те, що розпочали.

Які виклики берете на себе, йдучи у політику від свого округу?

— Я готова прийняти всі повноваження та зобов’язання. Зокрема, і розуміння, хто такий народний депутат і що його завдання полягає у діяльності, враховуючи локальні проблеми округу, міста. Немає абсолютно вузьких законів, які можуть діяти в межах однієї частини країни. Ми маємо спільно рости з тими людьми, хто обирає, кого обирають. Розуміти, що політична конкуренція в майбутньому приводить до політичної відповідальності.

Яка ваша думка щодо жінок-селебріті, які створюють власні партії?

— Ви, мабуть, розумієте, наскільки це відповідально бути політиком. На жаль, ми живемо в умовах та обставинах, коли хочемо все перетворити на сміх. Це фарс, а не політика. Кажу так, хоча очолюю делегацію у парламентській асамблеї НАТО і є третьою жінкою за каденцію парламенту. І зараз моє завдання — довершити цю роботу. Ми в червні прийняли Міжпарламентську раду Україна-НАТО у Львові. 20-ть делегатів із 13-ти країн. Цього не було б, якби не налагоджені особисті стосунки, якби мені не довіряли. Наступного року весною планую зустріти сесію парламентської асамблеї НАТО вже в Києві вперше в історії України та альянсу. Дуже часто мені допомагали колеги-політики і жіноча дружба. Нерідко підтримувало міцне та тверде плече сили та рівноваги чоловіка в контексті професійності та якості спілкування, жертовності і можливості відпрацювати якісно той чи інший етап. Мені здається, що зараз вперше за останні 20 років з’явилася можливість для жінок почати відігравати важливу роль. І у мене в команді є багато дівчат, які обтяжені своїми сімейними питаннями, але їх можна швидше зрозуміти і вони можуть більше зробити. Якщо можливості рівні, то жінка за якісним показником може переважати і, конкуруючи в однакових умовах, виставлених на початку, показувати більше, краще та якісніший результат.

Ви часто у далеких поїздках. Яке ставлення вашого чоловіка до відсутності дружини?

— Спершу це сприймалося дуже складно, але всі змирилися…(посміхається) Важко, проте завдяки соціальним мережам спілкування відбувається віртуально. Це небезпечно з точки зору того, що я втрачаю зв’язок, але має бути прикладом жертовності. Однозначно: варто прямувати від успіху родини до успіху країни. Бо самій людині в соціумі сьогодні дуже складно. Колись хотілося надзвичайних подорожей, а сьогодні приїхати до себе додому, посидіти на ганку — це набагато приємніше. Мандрівки дають багато досвіду, який ще можна буде передавати в майбутньому. Колись, можливо на старості років, я напишу спогади про речі, які відбуваються сьогодні.

Які принципи виховуєте у своїх дітях?

— Точно свобода прийняття рішень, абсолютна демократія. Водночас скажу відверто: з батьками я на ви… (посміхається) У нас є традиційні сімейні свята, які неможливі в іншій країні за будь-яких обставин, традиції, які ми бережемо і на яких тримаються особливі речі. Завжди мають зберігатися любов, повага. Це велика дипломатія. 21 рік у шлюбі — справжня дипломатична школа, яку треба пройти. І це дуже часто показник твоєї витривалості, компромісності поводження в сім’ї, що непросто. І я думаю, що сьогодні це показує твою певну силу і, ймовірно, вже робить тебе у політичному середовищі більш конкурентноспроможним.

24/7 Ви у політиці. Як відпочиваєте та відновлюєте свої сили?

— Пригадую наші перші з чоловіком покупки після весілля – лижне екіпірування, що ще у ті часи не вважалося модним. Тоді навіть виявлялося важко добратися до Тростяна, хоча ми це робили. Я була в горах і за кордоном, але люблю виключно наші Карпати, Закарпаття, Прикарпаття, де отримую найбільше задоволення від екстремальної їзди. Для нас і дітей взимку лижі — це найкращий спосіб відпочинку, а ще плавання. Відверто кажучи, я навчилася триматися на воді у 24, а чоловік — майстер спорту з плавання. Майбутнє за тими людьми, хто вміє відпочивати. Я таке мистецтво тільки освоюю і мені ще треба зробити дуже багато, щоб навчитися плануванню вільного часу. У сфері, в якій обертаюся, це важко, адже кожного разу не визначені політичні сезони, розставляються певні пріоритети.

Як, на вашу думку, змінилися українці? Якими нас побачив світ, враховуючи всі події, що відбулися в країні?

— Вони змінилися безповоротно. Відстоюючи їх сьогодні, інколи мені можуть не подобатись їх бачення, розуміння чи сприйняття світу, але вони свобідні у своїх волевиявленні, прагненнях і бажаннях. Певними шляхами та сценаріями, ми проходимо свій еволюційний шлях. І дуже важливо, щоб розвивалися саме так, а не революційно. Революція доцільна лише у певний момент часу. Ми точно змінилися, зараз все по-іншому. І світ нас побачив, і ми здобули таку суб’єктність. Ми вже не об’єкт політики. І це дає нам певну конкурентну перевагу, з нашими національними пріоритетами.

Якими Ви хотіли би бачити українців за кілька років?

— Точно успішними та задоволеними. Я б хотіла, щоб багато українців, які виїхали або виїжджають, поверталися на Батьківщину. Що більше робочих поїздок по світу, то краще розумію: мрію жити тільки в своїй країні. Хочу, щоб існували відповідні умови, щоби мої діти ніколи не прагнули виїхати і всі інші українці довкола прагнули бути тут. Я розумію свою відповідальність за те, що маю все зробити, адже є всі можливості та шанси. Насправді у нас колосальний потенціал. Я вважаю: українці мають виконати певну місію в Європі та світі. І впевнена: це місія здійсненна. Україна є, була і буде. І хочу, аби вона стала успішною, такою, де кожен розумітиме, що він важливий. Це важкий шлях, проте я впевнена, що нам усе під силу.

 

Free WordPress Themes, Free Android Games