×

Ми тут:

журнал РІА львів, РІА УКРАЇНА підписатися

Олег Баляш: «Ми можемо втримати добрих спеціалістів в Україні лише дружньою атмосферою»

Олег Баляш

Розмова з Олегом Баляшем про рейтинги надійності банків, фінансову систему України, президентські вибори, проблеми Львова, горілчаний ринок та відпочинок у Карпатах.

Автор: Анастасія Хрищук

Що дозволило експертам внести Оксі Банк до рейтингу найнадійніших в Україні за підсумками 2018 року?

Національний банк України регулярно проводить стрес-тестування, під час якого моделює кризові ситуації, в які може потрапити установа. За його результатами визначають найстабільніші структури, які в кризових умовах залишаться платоспроможними (а це найголовніше). Оксі Банк, наприклад, диверсифікував усі депозити. У нас є і гривні, і долари. Юридичні особи і фізичні. Є і чужі, і акціонери. І це дає нам можливість сказати, що ми захеджовані від валютних ризиків, від непередбачуваних речей у країні. Тому ми й перебуваємо в рейтингу щодо надійності на 18 місці.

Які перспективи розвитку фінансової системи України в 2019 році?

Це паросток, який тільки проростає з землі. Сьогодні фінансова система України, можна сказати, самоочистилася: з ініціативи НБУ приблизно 2/3 банків пішли з ринку, залишилися – 1/3. Поволі все унормовується. У 2008 році штучно було перекрито можливість залучення депозитів постановою Нацбанку, яка обмежувала видачу готівки. Ось, наприклад, людина поклала на депозит 100 тисяч доларів, а через певний період, коли закінчився його термін, вона хоче забрати свої гроші. Але банк може видавати лише 700 доларів у день і за ними треба приходити щодня. Тобто свій депозит ця людина могла забирати протягом 100 робочих днів, а якщо ще порахувати вихідні та загальнодержавні (свята), то й півроку. Банк ніби готовий усе виплатити, але законодавство зобов’язує робити лише так і так.

Сьогодні я вже бачу перші кроки, які пом’якшують такі речі, кроки, які дозволяють, наприклад, працювати з валютою. Нацбанк полегшив можливість громадянам відкривати рахунки за кордоном, вивозити туди гроші, купувати їх через Інтернет тощо. Всі ми розуміємо, що живемо в XXI столітті і що ніхто вже не хоче приходити безпосередньо з коштами. Всі прагнуть працювати зі своїми банками через Інтернет, мати можливість переводити гроші в одну чи іншу валюту, відкривати картки. Це рух вперед.

Років 5-7 тому я спілкувався з представником одного банку в Швейцарії, який не мав жодного відділення чи касового сховища, а з готівкою не працював взагалі. У нього був договір із великим державним банком, який і робив для нього все на аутсорсингу. А все тому, що в Швейцарії досить мала кількість готівки. Тому не потрібно відкривати відділення та тримати людей. Якщо хтось приносив готівку, то його скеровували до державного банку, який мав тисячу відділень у країні і якому платили один відсоток за прийом цієї готівки та зарахування на рахунок. Там усі мають кредитні картки і, якщо хтось розраховується готівкою, то відразу дивляться на ті гроші, ніби їх заробили нечесним шляхом. В Україні з 2013 року ввели обмеження готівкових розрахунків (150 тисяч гривень), і зараз вже все йде поволі до того, що готівка практично у ходу не буде.

Що Ви як бізнесмен і політик очікуєте від майбутніх президентських та парламентських виборів в Україні 2019 року?

Сьогодні Україна обрала свій політичний курс на Захід, чого вже ніхто не змінить. І це для мене головне, адже не залежить від того, хто стане президентом. Подібний приклад можемо побачити зараз у США з Трампом. Він ніби й хоче мати з Росією якісь тісніші відносини, але курс країни такий, що навіть він як президент не здатен нічого змінити. Так, він може робити якісь реверанси праворуч чи ліворуч, але вони досить обмежені тим коридором, який визначається політикою.

Ви особисто будете брати активну участь у виборах?

Я думаю над цим питанням. Коли дивлюся на те, які в нас є непрофесійні люди у Верховній Раді чи при владі в регіонах, що вони говорять чи як вони працюють, то, звичайно, хочеться піти і зробити щось добре для своєї країни. Тобто витратити чотири роки свого життя заради того, щоб реалізувати реформи, підняти економіку, добробут наших людей.

А вибори до Львівської міської ради?

Є партійна організація і, якщо вона вирішить, що нам треба йти до Львівської міської ради, то, можливо, й погоджуся на це. Але я добре розумію, що наступному меру Львова та депутатам буде дуже складно. Попередня влада понабирала різних кредитів, багато чого наобіцяла і фактично нічого не виконала. Навіть таке елементарне, але життєво необхідне питання, як сміттєпереробний завод. І той не змогли збудувати. Вважаю, що з бюджетом міста, з місцевим самоврядуванням, який має Львів, це можна було легко зробити. Такий завод збудував би максимум за три місяці. Добрий, поганий, я не знаю, який би він був. Але точно реально було збудувати, щоб місто могло переробляти своє сміття, утилізувати його, а частину використовувати на різні речі. А далі вже можна було б розглядати варіанти спорудження нових, сучасних, кращих підприємств.

Ось у нашій країні досить різне ставлення до олігархів. Це люди, які нічого не вкладають, які беруть якусь певну монополію (електрику, газ тощо). Вони сідають на неї і витискають усе, що тільки можуть. А потім, коли вже витиснули всі соки, кажуть: забирайте, ми вже далі не можемо. Зі Львовом – аналогічна ситуація. З нього за три каденції витиснули буквально все. Набрали кредитів, де тільки можна, щоб також вкрасти, що можна. А після цього кажуть: ми потрудилися, віддаємо вам місто у гарному стані, працюйте далі.

Чи планує НВП «Гетьман» нарощувати обсяги випуску горілки в 2019 році, адже сьогодні випускається горілка 130 брендів, а також 6 власних брендів?

Державні контролюючі органи оцінюють сьогодні чорний ринок цього напою у розмірі від 50 до 70 відсотків. І за такої ситуації ми не плануємо нарощувати обсяги. Хочемо лише втримати наявні та збільшувати їх за рахунок експортних контрактів та високоякісного продукту. Ми точно не працюємо у найдешевшому сегменті, бо сьогодні на ринку є горілка, яка взагалі продається за якісь копійки. Вартість акцизу тільки на одну пляшку – 25 гривень, а тут вам уже цілу пляшку з напоєм, корком та етикеткою продають за цю ж суму. І ми розуміємо, що є підпільні цехи, вони працюють та мають певні відносини з силовими структурами, які їх і підтримують.

Якими будуть тенденції розвитку горілчаного ринку в Україні у 2019-му, оскільки, за даними попередніх років, він щорічно скорочувався на 15-20 відсотків?

Чим більша вартість акцизу, тим вигідніше чорним ділкам підробляти продукцію. Наша держава на вимоги МВФ та ЄС постійно підвищувала акцизний податок для того, щоб зрівняти ціну на алкоголь і цигарки між Україною та Європейським Союзом. І все для того, щоб звичайним громадянам не було вигідно возити цигарки та горілку в ЄС. Ця політика призвела до того, що велика кількість ринку просто перейшла в тінь. Якщо взяти статистику споживання алкоголю, то воно не зменшується. Тобто люди не стали менше пити. А якщо взяти статистику виробництва, то виробництво зменшується. Якщо виробництво зменшується, а люди п’ють, як і раніше, то це означає, що збільшується частка тіньового ринку.

Ви активний прихильник відпочинку в Карпатах, який також заохочує до такого дозвілля й колективи своїх підприємств. Як це впливає на стосунки та клімат у компанії?

Це дуже правильно, тим більше, що ми живемо поблизу гір. Останні роки я часто буваю в Карпатах, влітку — на квадроциклах, а взимку – на снігоходах, і охоче там відпочиваю. Людина, яка добре відновлює сили, може після того й добре працювати. На корпоративах, у неофіційній обстановці, люди часто розмовляють про роботу і я навіть дивуюся, що їм у вихідні дні не хочеться про це трохи забути. Але там вони деколи говорять такі речі, які ніколи не сказали б у кабінеті. Так колектив стає однією командою. Бо деколи в Карпатах треба когось і зі снігу витягнути, і допомогти піднятися. І це не якісь образні речі, там реально треба підставити плече один одному.

Якось я хотів взяти до себе на роботу одного менеджера з іншої компанії. Запропонував йому більшу заробітну плату, але він мені сказав: «Знаєте, я дуже хочу перейти до Вас, але розумієте, я працюю в тій компанії і ми разом ходимо грати у футбол, відпочиваємо. Це моя сім’я, а Ви мене з неї хочете забрати. Гроші дуже потрібні мені та моїй родині, але ця компанія – це також моя сім’я і я тут живу». Тому ми повинні створювати саме такі умови. Тим більше, що живемо за 50 км від кордону, де легко відчути всю різницю в зарплатах тут (10000 гривень) і там (1000 євро). Тому чим ми можемо втримати добрих спеціалістів? Лише привабити такою атмосферою та таким соціальним захистом, щоб вони залишилися і працювали в нас.

Free WordPress Themes, Free Android Games