×

Ми тут:

підписатися
пекарня Ксенія
Пекарня – кондитерська «КсеніЯ» — локація смачних десертів
28.02.2019
Андрій Худо
Андрій Худо: «Бізнес – це не лише про гроші, це про довіру, про цінності, про віру»
04.03.2019

Ольга Березюк: «За успіхом жінки завжди стоїть підтримка коханого чоловіка»

Ольга Березюк

Автор: Дар’я Бавзалук

Вона – колишня очільниця департаменту внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА, мама 15-річної доньки та вже 16 років дружина львівського бізнесмена Андрія Березюка. В інтерв’ю журналу «РІА-Україна» Ольга Березюк поділиться подробицями роботи у львівській ОДА та таємницями сімейного життя.

— Минулого року Ви здивували Львів новиною, що йдете з посади директора департаменту внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА. З чим повязані такі зміни?

— Насправді кардинальних змін не відбулось, я досі радник Голови облдержадміністрації, тобто дотична майже до всіх внутрішніх та зовнішніх процесів.

Всі знають, що в Олега Михайловича Синютки дуже насичений графік. Як Вам, жінці, мамі, дружині, вдавалося поєднувати всі амплуа та встигати скрізь?

— Моя робота в ЛОДА була пов’язана з численними зустрічами, нарадами, документацією. І, щоб уникнути стереотипу, що «чиновники постійно зайняті, до них потрібно записуватися ледь не за місяць», доводилося приходити раніше, інколи навіть о 7-мій годині ранку. Зізнаюся, ми з чоловіком заздалегідь домовилися, що якщо буде «передоз» моєї роботи у нашому житті, то він мені обов’язково скаже. Ви будете здивовані, але майже за 3 роки праці в ЛОДА він жодного разу про це не нагадав.

— Коли зазвичай починався робочий день?

— Часто о 7:00-7:20. Я приходила зранку для того, аби навести лад із паперами, попідписувати щось. Тобто ранковий час відводився суто для паперової роботи. Інколи були якісь наради. Пам’ятаю, під час Форуму громадських організацій мені треба було погодити декілька питань із Олегом Михайловичем. А він тоді був дуже завантажений роботою та зустрічами. У нас відбулася така розмова:

— Мені треба завтра до Вас потрапити.

  • Ну, хіба на 7-му.

У мене пауза, і я собі думаю «Боже, як на 7?!». Я тоді лише о 7-й вставала, аби о 8:15 бути на роботі. А він каже:

  • Якісь проблеми?  
  • Жодних проблем, — відповіла я.

І зрозуміла, що якщо мені треба вирішити якісь питання, потрібно приходити раніше, на 7-му, інколи за десять 7-ма, і тоді в Олега Михайловича вільно. А закінчувався мій робочий день найчастіше о 9-10-тій вечора. Інколи бувало і пізніше.

Тобто за 3 роки чоловік жодного разу не сказав, що це «передоз»?

— Він давно звик до того, що я можу працювати понаднормово. Звісно, після мого приходу в ЛОДА не очікував режиму non-stop, з вихідними включно, але з часом змирився.

Чоловік бере якісь побутові обовязки на себе, аби розвантажити Вас?

— Жіночі обов’язки залишаються за мною, але чоловік, звісно, допомагає. Якщо він бачив, що затримуюся на роботі, то міг приготувати вечерю. Я приходила додому близько півночі, а на столі їжа, холодна, але чекає. Деколи не було навіть сил говорити, просто мовчки їла і падала у ліжко. Розумію, що якби він мені говорив «Ой, що ж ти так пізно?», «Чому ми вихідні маємо без тебе проводити?», або «Чому ми їдемо в Карпати без тебе?», чи «Чому ти не прийдеш на день народження моєї мами?», то, напевно, я би не змогла досягнути і половини своїх вершин. Переконана, що за успіхом жінки завжди стоїть підтримка коханого чоловіка.

— І Ви, і Ваш чоловік, Андрій, — лідери. Як живеться під одним дахом?

— У нашій родині чоловік – голова. Він вирішує складні питання. Звісно, що радиться зі мною, але останнє слово завжди за ним. Він сильніший за мене у багатьох речах. Якщо трісне колесо в машині, я, хоч і вмію міняти, все одно телефоную чоловіку. Знаю, що він вирішить цю ситуацію краще. І впевнена, що навіть якщо він не у Львові або страшенно зайнятий, проблема все одно вирішиться найкращим чином. Він же чоловік, мій чоловік, тому я завжди залишаю за ним останнє слово в прийнятті тих чи інших рішень, у знаходженні виходу навіть із побутових ситуацій.

— Чи з вашим графіком роботи залишається час на романтику в стосунках?

— Я інколи приходжу пізно з роботи. А на столі мене чекають улюблені квіти. Без причини чи свята. Просто так. Андрій міг мені щось на роботу привезти – шоколадку, обід, букет. Коли він так само багато працював, я поводилась аналогічно. Не нила, не стогнала, не вимагала уваги. Мовчки брала на себе якусь частину повноважень, які до того були на ньому.

— Як ви з чоловіком познайомились?

— У нього була дівчина, набагато гарніша за мене. Вони довго зустрічалися, але до весілля не йшло. І тут з’явилась я. Ми познайомилися з ним на дні народження. Через певний час ще раз випадково зустрілися, довго дружили, а він усім казав: «Купляйте костюм на червень, тоді святкуватимемо весілля». На той час ми навіть ще не цілувалися, були якісь дрібні романтичні прояви, але на цьому все. Якось він дзвонить і кличе на побачення, я відмовляюся, мовляв, болить живіт. Андрій купує знеболююче, рис, олію і дешеві курячі лапки. І йде готувати мені обід. Тоді я і зрозуміла, що треба брати, такі на вулиці не валяються.

Чим цікавиться донька Ольги Березюк? Маю підозри, що політикою?

— Евеліні-Анастасії Березюк — 15. І сфера її зацікавлень і знань вражає навіть нас із чоловіком. Вона у 3 роки знала значення слова «коаліція», хто голова Верховної Ради. Зараз у свої п’ятнадцять вона чудово орієнтується в історії України, відносно добре в міжнародній політиці, знає, що таке ЄС, які країни туди входять, позиції інших держав стосовно анексії Криму, ми часто дискутуємо на такі теми. Донька в курсі внутрішньої політики нашої держави. Вона багато знає про комунізм, соціалізм, місцями більше навіть, аніж я. Їй цікаві прорадянські часи і такі постаті, як Сталін, Троцький і багато інших діячів тієї доби. Ми з нею мало говоримо про музику, рідко про фільми, інколи про літературу, ніколи не спілкуємося про моду, не обговорюємо недоліки інших людей. 90% наших розмов – це точка зору на ту чи іншу політичну ситуацію. Сподіваюся, що вона не піде в журналістику (сміється).

Як думаєте, що сформувало Вас як сильну й успішну жінку?

— Це все від виховання. В мене два брати, і у нас дуже строгий тато. Це типаж Олега Михайловича. Мені тато завжди казав: «Не будь бабою». Майже ніколи не плачу і можу на пальцях перелічити, скільки разів я проливала сльози за останні 3-5 років. Востаннє, коли помер мій друг — оператор.

— Напевно, тоді на критику в бік ЛОДА чи Олега Михайловича реагуєте спокійно?

— Коли це про мене, то байдуже, бо маю дуже тверду шкіру. Але коли стосується Олега Михайловича, особливо, коли пишуть негатив, а тим паче брешуть, перекручують, дуже болісно реагую. Могла навіть не спати через це.

За півтора місяці Україну чекає доленосний вибір – президентські вибори. Що б Ви порадили читачам «РІА-Україна»?

— Я би дуже хотіла, аби українці не схибили на цих виборах і чесно відповіли, чи вони хочуть, аби країну розвернули в інший бік, протилежний від нинішнього — справді європейського розвитку. Нам вдалося здобути автокефальну українську церкву, ми маємо квоти на музику, якісне кіно, сильну та боєздатну армію. І я впевнена, що з часом історія покаже, наскільки вагому роль відіграв Петро Порошенко у збереженні Української держави.

Free WordPress Themes, Free Android Games