×

Ми тут:

підписатися
Оксана Юринець: «Україна є, була і буде. І хочу, аби вона стала успішною»
16.07.2019
Юрій Турянський: «Спорт як національна ідея!»
16.07.2019

Професійний спорт моїми любительськими очима! #Мінськ2019

Автор: Валерія Никифорець

Місто — господар ІІ Європейських ігор Мінськ зустрічав більше ніж 4000 атлетів з 50 країн і мене особисто сонячною погодою. Звичайно, багато хто очікував побачити у столиці Білорусі «совдепію», і маю сказати: хто хотів, її там знайшов. Це правда, що місто-герой Мінськ було практично повністю зруйноване після ІІ світової війни і відбудоване в стилі «союзної архітектури», а фасади будинків і досі рясно вкриті лозунгами в стилі «Подвиг народов бессмертен» і «Квітней, Беларусь!». Але я побачила не це, а по-швейцарськи чисті вулиці і переходи, електронні табло на кожній зупинці, охайно побілені бордюри тротуарів і багато квітів. І знаючи Білорусь трохи краще, ніж пересічний турист, можу з повною відповідальністю сказати, що це не показушний «порядок на тиждень» як промо від Бацька перед приїжджими. Також у столиці Білорусі я відчула те, що неможливо побачити, — особливу атмосферу єднання. У ті червневі дні нас всіх об’єднала любов до спорту.

Мінськ зайняв дуже правильну позицію: коли ти не можеш вразити розмахом бюджету, треба брати ідеєю. Ідеєю мінських Європейських ігор, як на мене, була душевність. Під час церемонії відкриття режисер зміг яскраво передати всю історію Білорусі від початків і до наших днів. А талісманом ЄІ стало лисенятко на ім’я Лесик – його прототипом є лис з казки, який навчив «Маленького принца», що таке справжня дружба.В наш час, коли є шанс подорожувати, мати друзів у всіх країнах і дізнаватися про хід справ одне від одного, а не по телевізору, можливо, це і є наш шанс не дати купці політиків посварити мільйони між собою? Ймовірно, спорт і культура — це і є найбільші посли миру, дружби, і наша надія на те, що безсумнівно хочуть всі здорові люди без комплексів Наполеона й імперських амбіцій, — жити зі своєю сім’єю в спокої і мирі.

Проте у ті 10 днів у Мінську спокій нам тільки снився. Кожного дня одночасно відбувалися змагання на всіх спортивних об’єктах, музичні фестивалі і дні культур країн-учасниць у численних фан-зонах столиці. Повітря було наелектризоване до межі, і всі з азартом вболівали за своїх! На жаль, втримати височенну планку, яку задав Баку під час проведення І Європейських ігор, Мінську не вдалося, і кількість видів спорту, з яких проводилися змагання, з 30 скоротилася до 15. Але на захист Білорусі хочу сказати, що з бюджетом перших Європейських ігор в Баку конкурувати неможливо. Звичайно, в спорті, як сказав президент НОК Юрій Турянський, немає магії — що вклав, то й отримав. І, звичайно, все дуже часто зводиться до розміру фінансування.

В інтерв’ю Жан Беленюк (для «Зе Інтерв’юер»), який є нашою надією на золото у Токіо 2020, після довгих додавань всеможливих премій і стипендій, які він отримує, озвучив свою зарплату в розмірі трохи більше ніж 20 тисяч гривень. Так, можливо, така сума звучить привабливо для когось, але потрібно зважати на витратну складову з одного боку людини, яка проживає в Києві, з іншого боку, професійного спортсмена, якому «обслуговування його тіла» обходиться дуже недешево і то в доларах: і вітамінізування, і спорядження, і часте лікування від травм.

І тут, звичайно, я не можу не згадати розмову одним мінським вечором, свідком якої стала. Суперечка виникла через «домовленості» (договірні поєдинки у будь-якому виді спорту з наперед відомим результатом за матеріальну винагороду однієї зі сторін). За столом знаходилося восьмеро людей, і, грубо кажучи, всі, крім мене, були дуже тісно пов’язані зі спортом. І тільки я і ще один чоловік сказали, що ніколи б не продали за гроші честь стояти на п’єдесталі. Нас тут же назвали теоретиками-моралістами і звинуватили, мовляв, легко відмовлятися від того, що тобі ніколи не запропонують. Крім того, в Україні спортсмену за золоту медаль виплачують премію 50 тисяч гривень, 40 тисяч за срібло, 25 тисяч за бронзу, а скільки отримує за таке ж саме досягнення атлет із Азербайджану? 100 тисяч доларів! Як вам різниця? Але коли атлети прилітають із медалями, їхні заслуги собі хоче приписати кожен урядовець, депутат, посадовець. Я вважаю, що моральне право збирати урожай має тільки той, хто сіяв. А хвастати здобутками наших спортсменів, які стаються не завдяки, а не дивлячись ні на що, як мінімум неетично.

Дуже цікава сутичка відбулася в Мінську, де дві львів’янки борчині Оксана Лівач і Марія Стадник боролись у золотому фіналі у вазі 50 кг, одна з них під прапором України, а інша — Азербайджану. Що це означає? Що дві медалі могли би бути українськими, бо це наші дівчата, одну з яких ми втратили через політику нашої держави. Однозначно, поки спорт не стане національною ідеєю і не буде достойно фінансуватися, ми не матимемо підстав говорити або мріяти про результати. Так, можна, звичайно, сказати, що Україна в стані війни і нам не до спорту, але є альтернативні підходи. Чому не розробляти нові законопроекти? Для прикладу, в Америці дуже багато людей дає гроші на благодійність не по доброті душевній, а тому що це зменшує податкове навантаження. І в Україні можна прирівняти підтримку спорту до благодійності. В результаті і бізнес в плюсі, і спорт зможе розвиватися. Також мені особисто не дуже близька практика фінансування федерацій фізичними особами. По-перше, є популярні види спорту, які багаті люди нашої країни люблять і дотують, а є непопулярні. Але і там, і там спортсмени однаково жертвують своїм здоров’ям і віддають всіх себе задля перемоги. Я вважаю, що справедливо було б створити всім рівні умови для тренувань. По-друге, думаю, спортсмени мають отримувати гроші не від дядька Х, а від держави. Бо є такі федерації, де пощастило з президентом і керівництвом. Але є й, для прикладу, Федерація велоспорту України, яку очолюють люди типу пана Башенка. Він вважає себе не тією людиною, яка на цій посаді для створення найкращих умов для наших атлетів, а для того, щоб правити. Думаю, всі чули про гучний скандал, який розгорівся в фейсбуці довкола золотої призерки Європейських ігор Ганни Соловій. Президент федерації в абсолютно безкарному стилі Жириновського написав на адекватне запитання Гані, чому на сторінці федерації з її золотою медаллю вітають чиновників, тренерів, яких вона ніколи не бачила в житті, але не вітають її. Відповідь була така: «Будеш ваняти, принцеса, вижинем і не згадаєм, як звали» з рішенням виключення її зі складу олімпійської команди. Ганні просто пощастило, що це сталось публічно і за неї заступилися мільйони українців. Дай Бог, до виходу цієї статті з Великого спорту виженуть саме пана Башенка, але уявіть, скільки кар’єр достойних спортсменів було закінчено тільки через те, що вони не хотіли мовчати в тряпочку і ходити на поклон до дядька Х. Є доля правди в твердженні: хто платить, той і замовляє музику. Отож, якщо ми хочемо в складі наших збірних мати найдостойніших і найсильніших спортсменів і тренерів, то чесність змагань, на мою думку, мають гарантувати державні гроші, а не кошти фізичних осіб.

Ми в неоплатному боргу перед Спортсменами світового рівня, які створюють престиж нашої держави, і, незважаючи на всі спокуси і пропозиції виступати під прапорами інших країн за величезні гроші, залишаються тут, в Україні! Вони еліта нації, їх треба знати в обличчя. Це на них треба рівнятися і ними захоплюватись, бо немає нічого важчого і почеснішого, ніж перемогти себе! А наразі вогонь миру — символ Європейських ігор «запечатано» і знову всі ми побачимось вже у Кракові на ІІІ Європейських іграх у 2023 році!

 

Free WordPress Themes, Free Android Games