Замість собак. Рятувальні безпілотники навчилися відрізняти живих людей від мертвих

Автономні безпілотні камери тепер можуть відрізнити тих, хто вижив від тіла померлого на відстані 4−8 метрів, підкреслюють автори розробки.

Поки видно верхню частину тіла людини, камери можуть уловлювати крихітні рухи в грудній порожнині, які вказують на серцебиття і частоту дихання. На відміну від попередніх досліджень, система не залежить від зміни кольору шкіри або температури тіла. Дослідники говорять, що цей прорив є більш точним засобом виявлення ознак життя.

Професор UniSA Яван Чал і доктор Алі аль-Наджі, автори дослідження, ще в 2017 році показали, що камера на дроні може вимірювати частоту серцевих скорочень і дихання. У той час їх методика ґрунтувалася на виявленні змін відтінку шкіри людини, і камера повинна була знаходитися в межах трьох метрів від людини. Техніка також була обмежена однією позою, коли суб’єкт стояв перед дроном, а не лежав на животі, як це було б в зоні лиха.

«Це дослідження, засноване на серцево-легеневих рухах, є першим у своєму роді і було проведено з використанням восьми людей (по чотири кожної статі) і манекена, все лежали на землі в різних позах», — говорить професор Чал.

«Були зняті відеозаписи об’єктів при денному освітленні, на відстані до восьми метрів і при відносно слабкому вітрі протягом однієї хвилини за один раз, при цьому камери успішно розрізняли живі тіла і манекен», — додав учений.

Професор Чал каже, що цю технологію можна використовувати для відстеження ознак життя там, де час має вирішальне значення, допомагаючи рятувальникам у пошуку тих людей, що вижили в зонах лиха.

Поточні наземні операції з порятунку тих, хто вижив в зонах лиха включають використання роботів-рятувальників і собак-рятувальників, які дороги і утруднені через обмежений доступ.

Вчені визнають, що нова система на основі аналізу руху потребує додаткового тестування в несприятливих погодних умовах і для забезпечення точних показань в ситуаціях, коли тіла частково приховані.

Джерело: НВ